- Ми не боягузи. До того ж ще нiколи й нiкому не бувало так зле, щоб не могло бути гiрше.
Вiн скерував прожектор у темряву i рiшуче пiшов коридором. Iншi приєднались до нього.
Схвильовано заходили вченi до пiдземної електростанцiї. Але на них чекала приємна несподiванка: вийшов з ладу тiльки один реактор, а всi iншi працювали на повну потужнiсть.
Навратiл нiжно провiв рукою по гладенькiй поверхнi щита управлiння:
- Поки ми володiємо атомною енергiєю, нам нiчого боятись! Все, що ми втратили, вiдновимо. Це буде, правда, не за тиждень i не за мiсяць, але куди нам поспiшати? Часу в нас вистачить! - посмiхнувся вiн невесело.
Ще бiльше пiднiс настрiй вчених огляд жилого примiщення. Нiби чудом спальня, вiтальня, допомiжний склад i лабораторiя лишились неушкодженими. Отже, можна було жити й боротись, як i досi.
I тiльки Мадараш не подiляв загального захоплення.
- Рано радiєте, друзi! - сказав вiн роздратовано. - Не забувайте, що головний склад поховано. Я завгосп i сьогоднiшнiй черговий, а тому зараз пiду на розвiдку.
- Одному йти не слiд, - затримала його Молодiнова. - Пiдемо всi разом.
- За всiма ознаками, опустилась тiльки задня частина пiдземного лабiринта, - мiркував Цаген дорогою. - Коридор загалом не пошкоджено.
Бiля тiєї кам'яної стiни, що перетнула тунель кiлька годин тому, вченi на мить замовкли, прислухаючись; у мертвiй тишi тiльки чувся шум води, що долiтав звiдкись з глибини.
- Насамперед ми повиннi визначити, яке зниження вiдбулось при перемiщеннi, - промовила Молодiнова, показуючи на щiлину, що лишилась мiж двома зсунутими масивами.
Фратев посвiтив у тiсне глибоке провалля i бадьоро кивнув головою:
- Трошки акробатики - i я пролiзу цiєю щiлиною.
- Я худорлявий, то зумiю це проробити i без акробатики, - заперечив Мадараш. - До того ж я сьогоднi чергую, - додав вiн, оперiзуючись тросом.
За мить вiн зник у темрявi розколини.
- Десять метрiв... - повiдомив Цаген, який стежив за тросом бiля провалля...
Ще два червоних кружки, що позначали на тросi метри, зникли пiд ногами вчених, а Мадараш все ще опускався.
- Стоп! - глухо долинув нарештi його голос з глибини. Трос загойдався. - Увага, стою вже в коридорi... Звiльняю трос... Iду до складу...
Люди, що схилились над розколиною, з напруженням чекали на повернення Мадараша. До вiддаленого шуму води приєднувалось тiльки їхнє нервове уривчасте дихання.
- Тягнiть! - почувся через якийсь час голос з провалля.
Трос знову натягнувся.
Коли Мадараш вилiз iз розколини, його одяг був мокрий до рубця.
- У склад проникла вода? - стурбовано запитала Молодiнова.
Мадараш кивнув:
- Треба щось робити, i негайно, бо позбудемось всього. Завдання було нелегке: щоб пройти в коридор, який опустився, треба було прорубати похилу шахту в суцiльнiй скелi. Навiть бурова машина витратила б на це кiлька днiв. Але в наших робiнзонiв на Квартi була далеко могутнiша технiка. Протягом якоїсь години вони перетягли до коридора i змонтували високочастотний випромiнювач; концентрований потiк енергiї врiзався в твердий гранiт; у бездонне провалля з гуркотом посипались уламки гiрської породи.
Менш як за добу похила шахта з'єднала обидвi частини коридора. Ще пiвдня довелось витратити на те, щоб перетягти з допомогою портативних пiдйомникiв усi ящики й деталi з колишнього складу в ближчi до виходу примiщення. А коли з цим упорались, Молодiнова скликала всiх до "вiтальнi" на термiнову нараду.
Обставини для експедицiї склались дуже несприятливо. Всi турботи збiглися водночас, i невiдомо було, за що братися в першу чергу: чи будувати нове житло, чи монтувати гравiтацiйний передавач, чи дослiджувати сусiднiй вулкан, який завдав стiльки лиха, чи виступити на боротьбу з злочинцями, якi здатнi в першу-лiпшу мить заподiяти їм шкоди.
Не можна було зволiкати бодай з однiєї з цих справ, отож i вирiшили воювати на кiлькох фронтах одночасно. Як завжди, експедицiя розбилась на групи, що виконували свої завдання цiлком самостiйно.
Отак у надлюдськiй виснажливiй роботi минув березень, пробiг i квiтень. На щастя, погода сприяла нашим робiнзонам. Короткочаснi дощi не перешкоджали їм, а тiльки приносили приємну свiжiсть.
П'ятого травня заговорив гравiтацiйний передавач, змонтований групою Мадараша поблизу екватора Кварти, досить далеко вiд Накритого столу.
Дванадцятого травня були закладенi першi гранiтнi блоки майбутнього жилого будинку.
Погода все ще стояла чудова. Однак чотирнадцятого травня настала несподiвана змiна: примчала буря з градом, а вночi випала легка пороша явище на Квартi досi не бачене. Вранцi на будiвництво на Накритому столi обрушився циклон,- тодi як за прогнозом мала бути тепла, хмарна погода. Метеорологiчний спостережний пункт на "Променi" просто збрехав.
- Це не повинно нас дивувати, -зiтхнула Молодiнова. - Апарати при всiй своїй досконалостi змушенi вести спостереження з дуже великої вiдстанi i тiльки на однiй пiвкулi. Нiчого не вдiєш, - звернулась вона до Северсона, доведеться-таки вам з Аленою вирушити в дорогу, щоб встановити автоматичнi метеостанцiї по всiй планетi.
- План подорожi в мене вже готовий, можемо вилiтати хоч зараз,сказала Свозилова, розгортаючи на столi велику карту обох пiвкуль планети. - Оце й є маршрут польоту, - пройшлась вона пальцем по червонiй лiнiї, яка складною кривою перетинала всi континенти. - Отак можна в найкоротший строк оглянути бiльшу частину Кварти.
- Добре продумано! - похвалив Навратiл. - Але не забувайте, що ми виготовили карту на "Променi", вона дуже неточна. Мiсця посадок, якi ви так старанно позначили червоними цяточками, вам, мабуть, доведеться часто мiняти. Проте iнакше й бути не може, коли людина вирушає в незнанi краї. Зайвим буде, звiсно, й нагадувати, що обережнiсть нiколи не завадить.
- А коли будете давати назву незнайомим морям, гiрським пасмам чи островам, не забудьте й про мене! - засмiявся Фратев. - Так, примiром, острiв у Срiбному океанi менi надзвичайно сподобався б.
- Я б вашим iменем назвала оцю затоку в центрi Нової Європи. В неї такий самiсiнький, як i у вас, вiчно неспокiйний характер! - пожартувала Алена.
***
Вранцi шiстнадцятого травня Северсон у супроводi Алени Свозилової вирушив у подорож навколо незнаної планети. "Стрiла" одразу ж покинула рiку Надiю i закружляла над Протокою зустрiчi, де експедицiя вперше приземлилась на Квартi.
Небо на пiвнiчному заходi було затягнуте важкими хмарами. Лiниво повзли вони над обрiєм, i в їхнiй темнiй навалi час од часу виблискувало багряне полум'я вулканiчних вибухiв.
- Два мiсяцi тому тут з'явились першi кратери вулканiв, а сьогоднi над узбережжям уже височать могутнi пасма гiр! - Алена поклала бiнокль i посмiхнулась. - Якщо так швидко змiнюється вся поверхня Кварти, свою карту ми можемо здати до музею.
Лiтак залишив протоку i опинився над великим пiвостровом сусiднього континенту, який на картi був позначений як Геозiя - на честь рiдної Землi.
Густi прибережнi джунглi незабаром змiнила мертва пустеля з бiлiсiньким пiском. З обох бокiв її обступала горбиста рiвнина, яка поступово переходила в безмежний степ.
- Печальний край... Ще щастя, що його за мене спостерiгають кiнокамери, - стомлено сказала Алена i поринула у вивчення карти.
- Здається, на обрiї з'явились лiси, - вiдiрвав Северсон вiд думок свою супутницю. Вона пiднесла до очей бiнокль i кивнула:
- Твоя правда. Долиною тече якась рiчка, а за нею починаються джунглi... А постривай-но... Поверни трохи лiворуч, я щось помiтила... вигукнула вона здивовано.
"Стрiла" нахилилась на лiве крило i попрямувала до великого колiна невiдомої рiки.
- Це надзвичайно! Поглянь, будови! - Алена подала Северсоновi бiнокль.
- Сядемо на рiчку? - запитав вiн. - Ти розумiєш, що це означає?! Ми виявили житла цивiлiзованих квартян. Я навiть побачив одного недалеко вiд чудних спiральних конструкцiй...
Алена вихопила в нього бiнокль:
- Двоє! Я бачу двох! - вигукнула вона радiсно. - Пiднiмись вище, вони бояться нас i сховаються у пiрамiдах, чи що воно там у них.
- Може сiсти все-таки на рiчку? - повторив своє запитання Северсон. Ти не боїшся, що нас обстрiляють, як ворожий лiтак?
- Ти гадаєш? - злякано глянула на нього Алена. - Про це я досi не думала... Хвилинку, я пораджусь з Навратiлом...
Навратiл сприйняв повiдомлення про невiдоме селище радiсно. Але вiн був проти приземлення:
- Ви не знаєте нi квартян, нi глибини рiчки. Самi туди не спускайтесь. Вирушимо до них пiсля вашого повернення. Може, виявите дорогою i великi сучаснi мiста.
"Стрiла" знову пiднялась у височiнь i попрямувала на пiвдень, до високого гiрського пасма.
Алена дбайливо нанесла на карту перше селище квартян, потiм витягла з кiнокамери автоматично проявленi знiмки i почала мрiйно розглядати чуднi будови з складними конструкцiями.
- Знаєш, з чого я найбiльше тiшуся? - сказала вона за хвилину. - З того, що нашi сусiди дуже схожi на нас, людей... Навiть пiд лупою вони на цих знiмках дуже маленькi, але все одно можна добре розрiзнити, що вони мають голову, двi ноги й двi руки, як i ми...
Алена й гадки не мала, що то були зовсiм не квартяни, а Краус та Мак-Гардi.
Роздiл XVI
У таємничому
селищi
Понад два тижнi злочинцi жили в лiтаку, який стояв на якорi в ущелинi пiд каскадом застиглої лави. Аби згайнувати час, вигадували найрiзноманiтнiшi iгри, розважались стрiльбою в ящерiв та скигливих довгоногих птахiв у сусiдньому болотi. Вони безтурботно вiдкривали одну по однiй банки з консервами, не обмежуючи себе аж нiяк.
Однак незабаром Краус помiтив, що їхнi запаси швидко вичерпуються.
- Вiзьмiться за розум, молодi люди, та йдiть на розшуки мiсцевих джерел харчування! - сказав вiн рiшуче. - Ми вже набайдикувались по самiсiньку зав'язку. Спочатку поцiкавимось плодами. З бананiв суджу, що, безперечно, ми знайдемо ще якiсь придатнi для їжi сорти. Потiм випробуємо м'ясо тутешнiх птахiв...
- Фе! - перебив його Мак-Гардi. - Такого страховища я б i в рот не взяв!
- ...А краще помер би з голоду! - iронiчно закiнчив Краус. - Може, ще радiтимеш, коли тобi лишиться хоч це.
Вирiшили спочатку зазирнути глибше в гори.
На превелику радiсть, бiля пiднiжжя першої ж височезної стрiмкоспадної гори вони виявили маленьке озеро, облямоване буйною рослиннiстю. Йдучи понад струмком, що в'юнився через пралiс, вони опинилися скоро в мальовничiй долинi, яка розступалась у неозору рiвнину.
- Справжнiй рай! Нiчого кращого ми не могли б навiть i бажати! вихваляв мiсцевiсть Грубер. - I ящерiв нiби немає!
Повертаючись з цiєї екскурсiї, вони назбирали повнi сумки найдивовижнiших плодiв. Пророблений Мак-Гардi хiмiчний аналiз показав, що з усiєї кiлькостi видiв принаймнi п'ять можна вважати нешкiдливими для людини. Вони мiстили в собi майже тi ж самi речовини, що i їстiвнi плоди Землi.
Аналiз аналiзом, проте нiкому не хотiлось починати небезпечний експеримент.
- Хай спробує Краус, адже вiн має досвiд з бананами! - єхидно запропонував Грубер.
- Я ж не ти! - змiряв його Краус зневажливим поглядом. - Але хтось повинен почати, бо iнакше сидiтимемо отак до вечора. Хай вирiшить жеребок!
Кидали, кидали жеребок, аж поки посварились. Кожен твердив, що його обдурили.
- Боягузи! - презирливо махнув рукою Краус i обережно вiдкусив шматочок сизо-блакитної ягоди. - Солодка i дуже приємна! - кинув вiн спокiйно i швидко проковтнув її всю.
Мак-Гардi з Грубером напружено чекали, що йому буде, але експеримент минув добре. Втiкачi з апетитом поласували чудовими фруктами.
Ще того ж дня перемiстили "Ластiвку" до виявленого маленького озерця та припнули її тросами до стовбурiв могутнiх дерев, якi своїми розлогими кронами чудово захищали лiтак вiд цiкавих поглядiв небажаних вiдвiдувачiв з повiтря.
Другого дня було встановлено, що м'ясо красивих, схожих на фламiнго птахiв, яких на озерi було-повнiсiнько, теж можна їсти, його трохи неприємний запах Мак-Гардi заглушив сильними спецiями i запропонував своїм товаришам на обiд пахучу печеню. Вперше по багатьох роках вони вп'ялись зубами в справжнє свiже м'ясо.
- Нам страшенно щастить! - радiв Грубер. - Кращого мiсця ми не знайшли б, мабуть, i на Землi. Менi здається, що ми справдi немов у раю, - смаженi iндики майже залiтають нам у рот. А як чудесно ми тут схованi! З трьох бокiв нас закривають неприступнi гори, а з четвертого - пралiс. Квартян i своїх товаришочкiв можемо не боятись. Хоча б сто разiв пролiтали над головою - не помiтять нас. Хай собi там морочаться з будiвництвом, нам це не болить, - ми маємо зараз вiдпустку...
Краус нетерпляче махнув рукою, нiби хотiв вiдiгнати похмурi думки:
- Я не хотiв би, щоб ця наша вiдпустка тривала вiчно. Умови життя тут справдi чудеснi, але чим усе це скiнчиться?.. Отi там зрештою таки потраплять додому. їм вдасться або вiдремонтувати "Промiнь", або подати звiстку з допомогою гравiтацiї. З Землi до них обов'язково прийдуть на допомогу, а ми тут залишимось ув'язненими назавжди...
- А чи не краще отаке ув'язнення серед вiльної природи, анiж комфортабельне перебування на шибеницi? - iронiчно запитав Мак-Гардi... Ти не суши собi мозок та будь радий з того, що є. В тебе раптом з'явилась туга за домiвкою... З якого це часу, скажи менi, ти став сентиментальним?
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28
Вiн скерував прожектор у темряву i рiшуче пiшов коридором. Iншi приєднались до нього.
Схвильовано заходили вченi до пiдземної електростанцiї. Але на них чекала приємна несподiванка: вийшов з ладу тiльки один реактор, а всi iншi працювали на повну потужнiсть.
Навратiл нiжно провiв рукою по гладенькiй поверхнi щита управлiння:
- Поки ми володiємо атомною енергiєю, нам нiчого боятись! Все, що ми втратили, вiдновимо. Це буде, правда, не за тиждень i не за мiсяць, але куди нам поспiшати? Часу в нас вистачить! - посмiхнувся вiн невесело.
Ще бiльше пiднiс настрiй вчених огляд жилого примiщення. Нiби чудом спальня, вiтальня, допомiжний склад i лабораторiя лишились неушкодженими. Отже, можна було жити й боротись, як i досi.
I тiльки Мадараш не подiляв загального захоплення.
- Рано радiєте, друзi! - сказав вiн роздратовано. - Не забувайте, що головний склад поховано. Я завгосп i сьогоднiшнiй черговий, а тому зараз пiду на розвiдку.
- Одному йти не слiд, - затримала його Молодiнова. - Пiдемо всi разом.
- За всiма ознаками, опустилась тiльки задня частина пiдземного лабiринта, - мiркував Цаген дорогою. - Коридор загалом не пошкоджено.
Бiля тiєї кам'яної стiни, що перетнула тунель кiлька годин тому, вченi на мить замовкли, прислухаючись; у мертвiй тишi тiльки чувся шум води, що долiтав звiдкись з глибини.
- Насамперед ми повиннi визначити, яке зниження вiдбулось при перемiщеннi, - промовила Молодiнова, показуючи на щiлину, що лишилась мiж двома зсунутими масивами.
Фратев посвiтив у тiсне глибоке провалля i бадьоро кивнув головою:
- Трошки акробатики - i я пролiзу цiєю щiлиною.
- Я худорлявий, то зумiю це проробити i без акробатики, - заперечив Мадараш. - До того ж я сьогоднi чергую, - додав вiн, оперiзуючись тросом.
За мить вiн зник у темрявi розколини.
- Десять метрiв... - повiдомив Цаген, який стежив за тросом бiля провалля...
Ще два червоних кружки, що позначали на тросi метри, зникли пiд ногами вчених, а Мадараш все ще опускався.
- Стоп! - глухо долинув нарештi його голос з глибини. Трос загойдався. - Увага, стою вже в коридорi... Звiльняю трос... Iду до складу...
Люди, що схилились над розколиною, з напруженням чекали на повернення Мадараша. До вiддаленого шуму води приєднувалось тiльки їхнє нервове уривчасте дихання.
- Тягнiть! - почувся через якийсь час голос з провалля.
Трос знову натягнувся.
Коли Мадараш вилiз iз розколини, його одяг був мокрий до рубця.
- У склад проникла вода? - стурбовано запитала Молодiнова.
Мадараш кивнув:
- Треба щось робити, i негайно, бо позбудемось всього. Завдання було нелегке: щоб пройти в коридор, який опустився, треба було прорубати похилу шахту в суцiльнiй скелi. Навiть бурова машина витратила б на це кiлька днiв. Але в наших робiнзонiв на Квартi була далеко могутнiша технiка. Протягом якоїсь години вони перетягли до коридора i змонтували високочастотний випромiнювач; концентрований потiк енергiї врiзався в твердий гранiт; у бездонне провалля з гуркотом посипались уламки гiрської породи.
Менш як за добу похила шахта з'єднала обидвi частини коридора. Ще пiвдня довелось витратити на те, щоб перетягти з допомогою портативних пiдйомникiв усi ящики й деталi з колишнього складу в ближчi до виходу примiщення. А коли з цим упорались, Молодiнова скликала всiх до "вiтальнi" на термiнову нараду.
Обставини для експедицiї склались дуже несприятливо. Всi турботи збiглися водночас, i невiдомо було, за що братися в першу чергу: чи будувати нове житло, чи монтувати гравiтацiйний передавач, чи дослiджувати сусiднiй вулкан, який завдав стiльки лиха, чи виступити на боротьбу з злочинцями, якi здатнi в першу-лiпшу мить заподiяти їм шкоди.
Не можна було зволiкати бодай з однiєї з цих справ, отож i вирiшили воювати на кiлькох фронтах одночасно. Як завжди, експедицiя розбилась на групи, що виконували свої завдання цiлком самостiйно.
Отак у надлюдськiй виснажливiй роботi минув березень, пробiг i квiтень. На щастя, погода сприяла нашим робiнзонам. Короткочаснi дощi не перешкоджали їм, а тiльки приносили приємну свiжiсть.
П'ятого травня заговорив гравiтацiйний передавач, змонтований групою Мадараша поблизу екватора Кварти, досить далеко вiд Накритого столу.
Дванадцятого травня були закладенi першi гранiтнi блоки майбутнього жилого будинку.
Погода все ще стояла чудова. Однак чотирнадцятого травня настала несподiвана змiна: примчала буря з градом, а вночi випала легка пороша явище на Квартi досi не бачене. Вранцi на будiвництво на Накритому столi обрушився циклон,- тодi як за прогнозом мала бути тепла, хмарна погода. Метеорологiчний спостережний пункт на "Променi" просто збрехав.
- Це не повинно нас дивувати, -зiтхнула Молодiнова. - Апарати при всiй своїй досконалостi змушенi вести спостереження з дуже великої вiдстанi i тiльки на однiй пiвкулi. Нiчого не вдiєш, - звернулась вона до Северсона, доведеться-таки вам з Аленою вирушити в дорогу, щоб встановити автоматичнi метеостанцiї по всiй планетi.
- План подорожi в мене вже готовий, можемо вилiтати хоч зараз,сказала Свозилова, розгортаючи на столi велику карту обох пiвкуль планети. - Оце й є маршрут польоту, - пройшлась вона пальцем по червонiй лiнiї, яка складною кривою перетинала всi континенти. - Отак можна в найкоротший строк оглянути бiльшу частину Кварти.
- Добре продумано! - похвалив Навратiл. - Але не забувайте, що ми виготовили карту на "Променi", вона дуже неточна. Мiсця посадок, якi ви так старанно позначили червоними цяточками, вам, мабуть, доведеться часто мiняти. Проте iнакше й бути не може, коли людина вирушає в незнанi краї. Зайвим буде, звiсно, й нагадувати, що обережнiсть нiколи не завадить.
- А коли будете давати назву незнайомим морям, гiрським пасмам чи островам, не забудьте й про мене! - засмiявся Фратев. - Так, примiром, острiв у Срiбному океанi менi надзвичайно сподобався б.
- Я б вашим iменем назвала оцю затоку в центрi Нової Європи. В неї такий самiсiнький, як i у вас, вiчно неспокiйний характер! - пожартувала Алена.
***
Вранцi шiстнадцятого травня Северсон у супроводi Алени Свозилової вирушив у подорож навколо незнаної планети. "Стрiла" одразу ж покинула рiку Надiю i закружляла над Протокою зустрiчi, де експедицiя вперше приземлилась на Квартi.
Небо на пiвнiчному заходi було затягнуте важкими хмарами. Лiниво повзли вони над обрiєм, i в їхнiй темнiй навалi час од часу виблискувало багряне полум'я вулканiчних вибухiв.
- Два мiсяцi тому тут з'явились першi кратери вулканiв, а сьогоднi над узбережжям уже височать могутнi пасма гiр! - Алена поклала бiнокль i посмiхнулась. - Якщо так швидко змiнюється вся поверхня Кварти, свою карту ми можемо здати до музею.
Лiтак залишив протоку i опинився над великим пiвостровом сусiднього континенту, який на картi був позначений як Геозiя - на честь рiдної Землi.
Густi прибережнi джунглi незабаром змiнила мертва пустеля з бiлiсiньким пiском. З обох бокiв її обступала горбиста рiвнина, яка поступово переходила в безмежний степ.
- Печальний край... Ще щастя, що його за мене спостерiгають кiнокамери, - стомлено сказала Алена i поринула у вивчення карти.
- Здається, на обрiї з'явились лiси, - вiдiрвав Северсон вiд думок свою супутницю. Вона пiднесла до очей бiнокль i кивнула:
- Твоя правда. Долиною тече якась рiчка, а за нею починаються джунглi... А постривай-но... Поверни трохи лiворуч, я щось помiтила... вигукнула вона здивовано.
"Стрiла" нахилилась на лiве крило i попрямувала до великого колiна невiдомої рiки.
- Це надзвичайно! Поглянь, будови! - Алена подала Северсоновi бiнокль.
- Сядемо на рiчку? - запитав вiн. - Ти розумiєш, що це означає?! Ми виявили житла цивiлiзованих квартян. Я навiть побачив одного недалеко вiд чудних спiральних конструкцiй...
Алена вихопила в нього бiнокль:
- Двоє! Я бачу двох! - вигукнула вона радiсно. - Пiднiмись вище, вони бояться нас i сховаються у пiрамiдах, чи що воно там у них.
- Може сiсти все-таки на рiчку? - повторив своє запитання Северсон. Ти не боїшся, що нас обстрiляють, як ворожий лiтак?
- Ти гадаєш? - злякано глянула на нього Алена. - Про це я досi не думала... Хвилинку, я пораджусь з Навратiлом...
Навратiл сприйняв повiдомлення про невiдоме селище радiсно. Але вiн був проти приземлення:
- Ви не знаєте нi квартян, нi глибини рiчки. Самi туди не спускайтесь. Вирушимо до них пiсля вашого повернення. Може, виявите дорогою i великi сучаснi мiста.
"Стрiла" знову пiднялась у височiнь i попрямувала на пiвдень, до високого гiрського пасма.
Алена дбайливо нанесла на карту перше селище квартян, потiм витягла з кiнокамери автоматично проявленi знiмки i почала мрiйно розглядати чуднi будови з складними конструкцiями.
- Знаєш, з чого я найбiльше тiшуся? - сказала вона за хвилину. - З того, що нашi сусiди дуже схожi на нас, людей... Навiть пiд лупою вони на цих знiмках дуже маленькi, але все одно можна добре розрiзнити, що вони мають голову, двi ноги й двi руки, як i ми...
Алена й гадки не мала, що то були зовсiм не квартяни, а Краус та Мак-Гардi.
Роздiл XVI
У таємничому
селищi
Понад два тижнi злочинцi жили в лiтаку, який стояв на якорi в ущелинi пiд каскадом застиглої лави. Аби згайнувати час, вигадували найрiзноманiтнiшi iгри, розважались стрiльбою в ящерiв та скигливих довгоногих птахiв у сусiдньому болотi. Вони безтурботно вiдкривали одну по однiй банки з консервами, не обмежуючи себе аж нiяк.
Однак незабаром Краус помiтив, що їхнi запаси швидко вичерпуються.
- Вiзьмiться за розум, молодi люди, та йдiть на розшуки мiсцевих джерел харчування! - сказав вiн рiшуче. - Ми вже набайдикувались по самiсiньку зав'язку. Спочатку поцiкавимось плодами. З бананiв суджу, що, безперечно, ми знайдемо ще якiсь придатнi для їжi сорти. Потiм випробуємо м'ясо тутешнiх птахiв...
- Фе! - перебив його Мак-Гардi. - Такого страховища я б i в рот не взяв!
- ...А краще помер би з голоду! - iронiчно закiнчив Краус. - Може, ще радiтимеш, коли тобi лишиться хоч це.
Вирiшили спочатку зазирнути глибше в гори.
На превелику радiсть, бiля пiднiжжя першої ж височезної стрiмкоспадної гори вони виявили маленьке озеро, облямоване буйною рослиннiстю. Йдучи понад струмком, що в'юнився через пралiс, вони опинилися скоро в мальовничiй долинi, яка розступалась у неозору рiвнину.
- Справжнiй рай! Нiчого кращого ми не могли б навiть i бажати! вихваляв мiсцевiсть Грубер. - I ящерiв нiби немає!
Повертаючись з цiєї екскурсiї, вони назбирали повнi сумки найдивовижнiших плодiв. Пророблений Мак-Гардi хiмiчний аналiз показав, що з усiєї кiлькостi видiв принаймнi п'ять можна вважати нешкiдливими для людини. Вони мiстили в собi майже тi ж самi речовини, що i їстiвнi плоди Землi.
Аналiз аналiзом, проте нiкому не хотiлось починати небезпечний експеримент.
- Хай спробує Краус, адже вiн має досвiд з бананами! - єхидно запропонував Грубер.
- Я ж не ти! - змiряв його Краус зневажливим поглядом. - Але хтось повинен почати, бо iнакше сидiтимемо отак до вечора. Хай вирiшить жеребок!
Кидали, кидали жеребок, аж поки посварились. Кожен твердив, що його обдурили.
- Боягузи! - презирливо махнув рукою Краус i обережно вiдкусив шматочок сизо-блакитної ягоди. - Солодка i дуже приємна! - кинув вiн спокiйно i швидко проковтнув її всю.
Мак-Гардi з Грубером напружено чекали, що йому буде, але експеримент минув добре. Втiкачi з апетитом поласували чудовими фруктами.
Ще того ж дня перемiстили "Ластiвку" до виявленого маленького озерця та припнули її тросами до стовбурiв могутнiх дерев, якi своїми розлогими кронами чудово захищали лiтак вiд цiкавих поглядiв небажаних вiдвiдувачiв з повiтря.
Другого дня було встановлено, що м'ясо красивих, схожих на фламiнго птахiв, яких на озерi було-повнiсiнько, теж можна їсти, його трохи неприємний запах Мак-Гардi заглушив сильними спецiями i запропонував своїм товаришам на обiд пахучу печеню. Вперше по багатьох роках вони вп'ялись зубами в справжнє свiже м'ясо.
- Нам страшенно щастить! - радiв Грубер. - Кращого мiсця ми не знайшли б, мабуть, i на Землi. Менi здається, що ми справдi немов у раю, - смаженi iндики майже залiтають нам у рот. А як чудесно ми тут схованi! З трьох бокiв нас закривають неприступнi гори, а з четвертого - пралiс. Квартян i своїх товаришочкiв можемо не боятись. Хоча б сто разiв пролiтали над головою - не помiтять нас. Хай собi там морочаться з будiвництвом, нам це не болить, - ми маємо зараз вiдпустку...
Краус нетерпляче махнув рукою, нiби хотiв вiдiгнати похмурi думки:
- Я не хотiв би, щоб ця наша вiдпустка тривала вiчно. Умови життя тут справдi чудеснi, але чим усе це скiнчиться?.. Отi там зрештою таки потраплять додому. їм вдасться або вiдремонтувати "Промiнь", або подати звiстку з допомогою гравiтацiї. З Землi до них обов'язково прийдуть на допомогу, а ми тут залишимось ув'язненими назавжди...
- А чи не краще отаке ув'язнення серед вiльної природи, анiж комфортабельне перебування на шибеницi? - iронiчно запитав Мак-Гардi... Ти не суши собi мозок та будь радий з того, що є. В тебе раптом з'явилась туга за домiвкою... З якого це часу, скажи менi, ти став сентиментальним?
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28