Нетерпляче чекаємо на повiдомлення вiд експедицiї. Воно надiйде незабаром, бо летить Всесвiтом з швидкiстю свiтла...
***
Кiнчився день, такий багатий на подiї. На столi в доктора Заяца задзвонив вiдеофон.
- Говорить Хотенков. Не гнiвайтесь, що турбую вас так пiзно. Чи не могли б ви вiдвiдати мене тут, у Академiї?
- Прибути негайно? - здивовано запитує вчений, дивлячись на годинник. Рiвно пiвнiч.
- Дуже прошу. Питання термiнове. Лiтак Академiї чекає вас на аеродромi.
Через п'ятнадцять хвилин доктор Заяц вже сидiв у реактивному лiтаку, а ще через п'ятнадцять хвилин вийшов з аеродрому Всесвiтньої Академiї наук в Пржерувi. Його зустрiв академiк Хотенков.
Мабуть, справа дiйсно була невiдкладна, бо Хотенков без всякого вступу запитав:
- Як далеко ви сягнули своїми дослiдами?.. Я чув, що ви знайшли принцип, як руйнувати гравiтацiйне поле?
- Одверто кажучи, не знаю, - знизав плечима Заяц. - В суботу це менi вдалось на мить зробити, але коли я хотiв повторити дослiд сьогоднi, саме трапився вибух у Африцi. Другої половини дня я був такий схвильований, що дослiдiв не продовжував. Вiзьмусь за них найближчим часом.
Хотенков мовчав, поки вони пiднялись сходами i зайшли до кабiнету, а потiм сухо сказав:
- Дослiд ви повиннi повторити завтра, тобто вже сьогоднi, вранцi. А щодо подiй у Африцi... то вони повиннi тiльки пiдштовхнути вас продовжувати роботу.
Доктор Заяц глянув на академiка здивовано, але нiчого не вiдповiв.
- Ви - єдина людина, яка може не допустити того, щоб вибух у Африцi вiдгукнувся аж у Всесвiтi.
- Ви говорите це серйозно?
- Цiлком. Нiколи я не говорив так серйозно, як зараз. А втiм, переконайтесь самi.
Обернувшись до столика бiля стiни, Хотенков увiмкнув магнiтофон. З динамiка почувся стогiн i одчайдушнi зойки: "Хочу жити!.. Хочу жити!.. Врятуйте мене, я хочу жити!". Знову стогiн, знову крики: "Я нiколи не хотiв убивати, то тiльки Смiт та Морган погрожували всiм бомбою... Боже врятуйте мене!.. Все розповiм... На "Променi" є ще троє: Грубер, Мак-Гардi та..." подальшi слова зливаються у невиразне бурмотiння.
Хотенков вимкнув апарат.
- Зрозумiли?.. На плiвцi записано голос пораненого, якого пiдiбрали недалеко вiд мiсця вибуху. Разом з iншими кiлькома безумцями вiн ховався в скелях Африканського узбережжя. Бiс його знає, де цi божевiльнi взяли атомну бомбу. Вона стала для них фатальною: пiд час вибуху загинули майже всi. Живим лишився тiльки оцей поранений та тi три, якi поки що спокiйно подорожують на борту "Променя"... Вони називають себе "Братством сильної руки"... - Хотенков зробив паузу. - Звiсно, "Промiнь" ми попередили одразу ж, але радiограма вже не допоможе. До Проксими вона дiйде, як ви знаєте, тiльки за чотири роки, а корабель ось-ось досягне мети, якщо не загинув, звичайно, при вибуху нової зiрки... Вiд результатiв вашої працi залежить тепер доля всiєї експедицiї... Розумiєте, чому я вас викликав?
Вчений зосереджено кивнув головою:
- Розумiю... Я навiть не уявляв... Зроблю все, що тiльки зможу.
Роздiл II
Катастрофа
- Увага, увага! - урочисто проголошує iнженер Фратев, головний спостерiгач "Променя". - Корабель перетнув орбiту планети Октава. Це означає, що ми вступили в сонячну систему Альфа Центавра А!
Нiби чудом, усiх покидає втома багатоденної напруженої працi. Наближення "Променя" до яскраво сяючого двовiр'я потребувало все бiльше i бiльше складних i точних розрахункiв. Ще до прильоту в сонячну систему необхiдно було "зважити" й "вимiряти" планети, встановити їхню температуру та склад атмосфери. За вiдносно короткий час ученi повиннi були розрахувати орбiти всiх восьми планет, якi були виявленi у Центавра А. У цiй титанiчнiй працi неоцiненним помiчником їм став "електронний мозок" чеського вченого Свободи - машини, яка за кiлька хвилин виконувала тi розрахунки, що вимагали б багаторiчних зусиль цiлого колективу обчислювачiв.
Академiки Навратiл та Чан-су з допомогою радiолокаторiв проникали крiзь атмосферу планет i вивчали їхнi поверхнi. Повiдомлення Фратева застало їх саме тодi, коли вони на екранi астротелевiзора уважно розглядали зображення Терцiї - Третьої, - планети, що, як i всi iншi планети незнайомої сонячної системи, дiстала свою назву за порядком вiддаленостi вiд центрального свiтила.
- Наша Земля теж третя вiд Сонця, але з Терцiєю її не порiвняти! почухав потилицю Чан-су. - Погляньте: море й море... Де-не-де острiвець - i знову море. Для рослин i вищих iстот тут просто не лишається мiсця.
- Мене це й не дивує, - сказав тихо Навратiл, не зводячи погляду з зображення планети. - Зiрка Центавра А за своєю яскравiстю, температурою, масою та розмiрами справдi дуже схожа на наше Сонце. Але ми не повиннi забувати, що Центавр - тризiр'я, тодi як Сонце - самотнє. Це означає, що на планети цiєї системи впливають ще два свiтила, розташованi порiвняно близько. Можна припускати, що найкращi умови для вищих форм життя могла б мати планета, бiльш вiддалена вiд Центавра А, - наприклад, Кварта або Квiнта.
Академiк Чан-су замiсть вiдповiдi натиснув на одну з кнопок вiдеофону:
- Товаришу Северсон, прошу, скеруйте iмпульси радiолокаторiв на планету Кварту.
Навратiл обернувся до вiкна. На його обличчя впало сяйво далекого Сонця.
- Гадаю, що навряд чи слiд це робити, - сказав вiн задумливо. - Три найближчих планети особливої надiї не подають. То чи не краще просто вирушити до Кварти та оглянути її на власнi очi?
- Ви маєте рацiю, - погодився Чан-су. - Все одно наближається час, коли треба приземлитись де завгодно. Молодiнова вже давно твердить, що слiд поповнити запаси ядерного пального, не лишаючи це на останню мить.
- Ну, гаразд. Порадимося з екiпажем. Навратiл схилився над пультом управлiння i натиснув на кнопку загального виклику. На екранi поступово з'явились обличчя всiх космонавтiв.
Пропозицiю Навратiла схвалили. Надiя Молодiнова запропонувала також, щоб один з допомiжних ракетних лiтакiв вилетiв дослiдити Квiнту. Таким чином, одночасно будуть вивченi умови життя i на четвертiй, i на п'ятiй планетах.
Одразу ж були розподiленi завдання: група академiка Навратiла опрацює точний план польоту на Кварту, керування "Променем" вiзьме на себе Чан-су, науковi дослiдження очолить професор Мадараш. Станцiю зв'язку на "Променi" обслуговуватиме Мак-Гардi. Лишилось нерозв'язаним питання, хто виконуватиме функцiї капiтана допомiжного ракетного лiтака "Ластiвка". Бажаючих було багато, але пiсля короткої дискусiї очолити експедицiю на Квiнту доручили Надiї Молодiновiй.
Нарада скiнчилась. Знову заспiвали "електроннi мозки" хитромудрих обчислювальних апаратiв. За три години всi пiдготовчi роботи було закiнчено.
З дюз допомiжного ракетного лiтака вилетiло червоне полум'я, i "Ластiвка", мов курча вiд квочки, вiддiлилась вiд "Променя". З хвилину вона ще летiла паралельним курсом, потiм попрямувала до Квiнти. Своєю дорогою до Кварти пiшов i "Промiнь".
***
Хтось неделiкатно поторсав Мак-Гардi за плече:
- Прокинься нарештi, сплюхо! Проспиш царство небесне!
- Це ти, Грубер? Що трапилось? - злякано буркнув той спросоння. Може, вибухнула ще одна планета?
- Прокинься та послухай. Дивна рiч! Уяви собi: планета Кварта має такi ж умови життя, як i наша Земля. Хвилину тому я на власнi очi переконався в цьому бiля астротелевiзора. На планетi є суходiл i море, а знiмок свiдчить про гори та рослиннiсть. Увесь екiпаж торжествує. Свозилова запевняє, що на Квартi, цiлком iмовiрно, живуть вищi тварини, i не виключена можливiсть, що там ми зустрiнемось з людьми.
Мак-Гардi схопився з лiжка:
- Це б означало... це б означало, що ми незабаром досягнемо мети! Що наш план здiйсниться!.. А якої думки Краус? Ти вже розмовляв з ним?
Грубер махнув рукою:
- Спiває все тiєї ж. Атомнi вибухи на планетi Iкс та смерть Дiтрiхсона його так схвилювали, що я боюсь, аби вiн не вiдступив та не зрадив нас.
- Краще не заводь з ним таких розмов. З тебе поганий тактик, i ти занадто нерозважливий, - ще накличеш на нас бiду. Покладись у цьому на мене, я вже з ним зумiю порозумiтись... Говори тихiше, - стiни мають вуха, друже! - Мак-Гардi притулив вказiвний палець до губiв. - "Не кажи гоп, доки не перескочиш!" - як часто любить говорити Навратiл. Козирi на стiл тiльки тодi, коли настане слушний час. А з людьми Кварти ми ще не зустрiлись. Зрештою, навiть тодi ми не зможемо обiйтися без допомоги нашого екiпажу. Хай нам спочатку приготують грунт на Квартi.
- Це буде чудово! - не втримався Грубер i з насолодою прочесав обома руками свiтле кучеряве волосся. - Я завжди говорив, що ти справдi хороший дипломат. Навiщо нам вступати в бiй з планетою тiльки втрьох, коли нам у цьому зможе допомогти цiлий колектив здiбних людей? Коли ж матимемо все в жменi, легко з ними упораємось.
- Я вже сказав: не радiй завчасно. Життя на Квартi, можливо, буде таким важким, що ми з радiстю повернемось. А втрьох на Землю не добратись.
- Ну, гаразд, гаразд, - трохи охолов Грубер, але одразу ж знову схопив товариша за руку. - Ми повиннi скласти план наступу. Слухай. Припустiмо, що на Квартi зустрiнемось з людьми, якi перебувають на такому рiвнi розвитку, на якому були дикi племена в стародавнi вiки. Або ж, навпаки, з розвиненiшими за нас. Як у такому...
- Побачимо! - холодно перебив його Мак-Гардi.
- Зачекай! Нi, так не можна говорити! Необхiдно опрацювати точний план. Не покладайся на нагоду. Вже зараз слiд було б визначити, хто i якi функцiї виконуватиме в новому свiтi.
Мак-Гардi єхидно посмiхнувся, але промовчав.
- Гадаю, що тобi, при твоїй розсудливостi та спритностi, найкраще пасувала б роль прем'єр-мiнiстра. Просто ти керував би урядом, який ми складемо, зрозумiло, з представникiв народу Кварти. Саме так, як це робили нашi предки в минулому. Квартян перетворимо на покiрних рабiв трошки згодом...
- Раби? Фе, яке огидне слово! - посмiхнувся Мак-Гардi. - Навпаки, квартянам ми дамо повну свободу думки i дiї. Панувати можна i без цiєї брутальної системи. Коли американцi пiсля другої свiтової вiйни заволодiли половиною свiту, хiба вони говорили, що прийшли наказувати та експлуатувати? Навпаки, вони твердили, що несуть свободу й допомогу!.. Це, звичайно, питання тактики... Гiрше стоїть справа з твоїм уявленням про склад влади на Квартi. На твою думку, я повинен бути прем'єр-мiнiстром, а ти будеш королем або президентом, так? Ти не такий дурний, як здається. А що робитиме Краус?
- Я призначив би його мiнiстром внутрiшнiх та воєнних справ. Це буде важлива функцiя, бо за сталого миру панувати не вдасться. Людям на Квартi ми не повиннi надовго давати спокiй, iнакше вони об'єднаються та й дадуть нам чосу... "Divide et impera!" - Подiляй i владарюй!.. А потiм, рано чи пiзно настане хвилина, коли на Землi почнуть турбуватися про "Промiнь" i вирушать його шукати. Завдяки цьому ми одержимо ще один бойовий корабель, а можливо й кiлька, бо одним навряд чи вирушать у Всесвiт... Квартян познайомимо з нашою технiкою, навчимо їх виробляти зброю та водневi бомби, зробимо їх добрячими солдатами i, нарештi, повернемось з ними на Землю. Непiдготовлене, беззбройне людство пiдкоримо легко. Чи ти знаєш взагалi, що це означає? Ми станемо володарями двох сонячних систем! Хазяїнами всього Всесвiту!.. Визнаєш, що воєнний мiнiстр має в нас велике майбутнє?
- Красиво ти собi малюєш, приятелю! Все в тебе йде як по писаному: вже мало не почуваю себе прем'єр-мiнiстром i воджусь з якимись химерними людьми, пояснюю їм теорему Пiфагора i навчаю ремесел. А ти ласкаво даєш менi поради, - чисто як новоспечений президент!
- Ну, побачимо!
***
"Промiнь" наблизився до Кварти настiльки, що коричнево-зеленi материки та темно-блакитнi моря вже було видно неозброєним оком. Де-не-де їх вкривала густа запона хмар.
Навратiл i Северсон вивчали незнайому планету з допомогою сильних телескопiв. Бiльшу частину суходолу вкривали лiси. Узбережжя, скiльки сягало око, були пустельнi. Нiде анi найменшого слiду мiст чи будь-яких iнженерних споруд.
- Будемо сiдати на море? - запитав Северсон.
- На море? - Навратiл випростався i потер очi, втомленi тривалим спостереженням. - Гадаю, що краще зовсiм не сiдати.
- Чому?
- Пробачте, я висловився не досить точно. Звiсно, я за те, щоб приземлитись, але не "Променем". Корабель може зазнати катастрофи, i тодi важко буде повернутись на Землю. А лишатись тут робiнзонами - навряд чи варто.
- Отже, ви пропонуєте вiдвiдати Кварту допомiжним лiтаком, а "Промiнь" перетворити на штучний супутник планети?
- Саме так. Як ви пам'ятаєте, я передбачав це ще в проектi польоту. "Промiнь" буде зручною перехiдною станцiєю в безповiтряному просторi, звiдки в першу-лiпшу мить можна вирушити додому чи в дальшу подорож. Водночас вiн служитиме досконалою обсерваторiєю та радiоцентром, який, не зазнаючи атмосферних перешкод, пiдтримуватиме зв'язок з Землею. Словом, "одним махом кiлькох мух побивахом!".
- Блискуча iдея! - посмiхнувся Северсон.
- Але не оригiнальна.
- Отже, наказати Краусу, щоб вiн починав пiдготовку?
- Це залежить тiльки вiд вас! - Навратiл пiдморгнув по-змовницькому i поклав руку на плече Северсона. - Ви сьогоднi наш капiтан, на якого ми звiряємось.
Скоро по тому весь "Промiнь" ожив, як розворушений мурашник.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28
***
Кiнчився день, такий багатий на подiї. На столi в доктора Заяца задзвонив вiдеофон.
- Говорить Хотенков. Не гнiвайтесь, що турбую вас так пiзно. Чи не могли б ви вiдвiдати мене тут, у Академiї?
- Прибути негайно? - здивовано запитує вчений, дивлячись на годинник. Рiвно пiвнiч.
- Дуже прошу. Питання термiнове. Лiтак Академiї чекає вас на аеродромi.
Через п'ятнадцять хвилин доктор Заяц вже сидiв у реактивному лiтаку, а ще через п'ятнадцять хвилин вийшов з аеродрому Всесвiтньої Академiї наук в Пржерувi. Його зустрiв академiк Хотенков.
Мабуть, справа дiйсно була невiдкладна, бо Хотенков без всякого вступу запитав:
- Як далеко ви сягнули своїми дослiдами?.. Я чув, що ви знайшли принцип, як руйнувати гравiтацiйне поле?
- Одверто кажучи, не знаю, - знизав плечима Заяц. - В суботу це менi вдалось на мить зробити, але коли я хотiв повторити дослiд сьогоднi, саме трапився вибух у Африцi. Другої половини дня я був такий схвильований, що дослiдiв не продовжував. Вiзьмусь за них найближчим часом.
Хотенков мовчав, поки вони пiднялись сходами i зайшли до кабiнету, а потiм сухо сказав:
- Дослiд ви повиннi повторити завтра, тобто вже сьогоднi, вранцi. А щодо подiй у Африцi... то вони повиннi тiльки пiдштовхнути вас продовжувати роботу.
Доктор Заяц глянув на академiка здивовано, але нiчого не вiдповiв.
- Ви - єдина людина, яка може не допустити того, щоб вибух у Африцi вiдгукнувся аж у Всесвiтi.
- Ви говорите це серйозно?
- Цiлком. Нiколи я не говорив так серйозно, як зараз. А втiм, переконайтесь самi.
Обернувшись до столика бiля стiни, Хотенков увiмкнув магнiтофон. З динамiка почувся стогiн i одчайдушнi зойки: "Хочу жити!.. Хочу жити!.. Врятуйте мене, я хочу жити!". Знову стогiн, знову крики: "Я нiколи не хотiв убивати, то тiльки Смiт та Морган погрожували всiм бомбою... Боже врятуйте мене!.. Все розповiм... На "Променi" є ще троє: Грубер, Мак-Гардi та..." подальшi слова зливаються у невиразне бурмотiння.
Хотенков вимкнув апарат.
- Зрозумiли?.. На плiвцi записано голос пораненого, якого пiдiбрали недалеко вiд мiсця вибуху. Разом з iншими кiлькома безумцями вiн ховався в скелях Африканського узбережжя. Бiс його знає, де цi божевiльнi взяли атомну бомбу. Вона стала для них фатальною: пiд час вибуху загинули майже всi. Живим лишився тiльки оцей поранений та тi три, якi поки що спокiйно подорожують на борту "Променя"... Вони називають себе "Братством сильної руки"... - Хотенков зробив паузу. - Звiсно, "Промiнь" ми попередили одразу ж, але радiограма вже не допоможе. До Проксими вона дiйде, як ви знаєте, тiльки за чотири роки, а корабель ось-ось досягне мети, якщо не загинув, звичайно, при вибуху нової зiрки... Вiд результатiв вашої працi залежить тепер доля всiєї експедицiї... Розумiєте, чому я вас викликав?
Вчений зосереджено кивнув головою:
- Розумiю... Я навiть не уявляв... Зроблю все, що тiльки зможу.
Роздiл II
Катастрофа
- Увага, увага! - урочисто проголошує iнженер Фратев, головний спостерiгач "Променя". - Корабель перетнув орбiту планети Октава. Це означає, що ми вступили в сонячну систему Альфа Центавра А!
Нiби чудом, усiх покидає втома багатоденної напруженої працi. Наближення "Променя" до яскраво сяючого двовiр'я потребувало все бiльше i бiльше складних i точних розрахункiв. Ще до прильоту в сонячну систему необхiдно було "зважити" й "вимiряти" планети, встановити їхню температуру та склад атмосфери. За вiдносно короткий час ученi повиннi були розрахувати орбiти всiх восьми планет, якi були виявленi у Центавра А. У цiй титанiчнiй працi неоцiненним помiчником їм став "електронний мозок" чеського вченого Свободи - машини, яка за кiлька хвилин виконувала тi розрахунки, що вимагали б багаторiчних зусиль цiлого колективу обчислювачiв.
Академiки Навратiл та Чан-су з допомогою радiолокаторiв проникали крiзь атмосферу планет i вивчали їхнi поверхнi. Повiдомлення Фратева застало їх саме тодi, коли вони на екранi астротелевiзора уважно розглядали зображення Терцiї - Третьої, - планети, що, як i всi iншi планети незнайомої сонячної системи, дiстала свою назву за порядком вiддаленостi вiд центрального свiтила.
- Наша Земля теж третя вiд Сонця, але з Терцiєю її не порiвняти! почухав потилицю Чан-су. - Погляньте: море й море... Де-не-де острiвець - i знову море. Для рослин i вищих iстот тут просто не лишається мiсця.
- Мене це й не дивує, - сказав тихо Навратiл, не зводячи погляду з зображення планети. - Зiрка Центавра А за своєю яскравiстю, температурою, масою та розмiрами справдi дуже схожа на наше Сонце. Але ми не повиннi забувати, що Центавр - тризiр'я, тодi як Сонце - самотнє. Це означає, що на планети цiєї системи впливають ще два свiтила, розташованi порiвняно близько. Можна припускати, що найкращi умови для вищих форм життя могла б мати планета, бiльш вiддалена вiд Центавра А, - наприклад, Кварта або Квiнта.
Академiк Чан-су замiсть вiдповiдi натиснув на одну з кнопок вiдеофону:
- Товаришу Северсон, прошу, скеруйте iмпульси радiолокаторiв на планету Кварту.
Навратiл обернувся до вiкна. На його обличчя впало сяйво далекого Сонця.
- Гадаю, що навряд чи слiд це робити, - сказав вiн задумливо. - Три найближчих планети особливої надiї не подають. То чи не краще просто вирушити до Кварти та оглянути її на власнi очi?
- Ви маєте рацiю, - погодився Чан-су. - Все одно наближається час, коли треба приземлитись де завгодно. Молодiнова вже давно твердить, що слiд поповнити запаси ядерного пального, не лишаючи це на останню мить.
- Ну, гаразд. Порадимося з екiпажем. Навратiл схилився над пультом управлiння i натиснув на кнопку загального виклику. На екранi поступово з'явились обличчя всiх космонавтiв.
Пропозицiю Навратiла схвалили. Надiя Молодiнова запропонувала також, щоб один з допомiжних ракетних лiтакiв вилетiв дослiдити Квiнту. Таким чином, одночасно будуть вивченi умови життя i на четвертiй, i на п'ятiй планетах.
Одразу ж були розподiленi завдання: група академiка Навратiла опрацює точний план польоту на Кварту, керування "Променем" вiзьме на себе Чан-су, науковi дослiдження очолить професор Мадараш. Станцiю зв'язку на "Променi" обслуговуватиме Мак-Гардi. Лишилось нерозв'язаним питання, хто виконуватиме функцiї капiтана допомiжного ракетного лiтака "Ластiвка". Бажаючих було багато, але пiсля короткої дискусiї очолити експедицiю на Квiнту доручили Надiї Молодiновiй.
Нарада скiнчилась. Знову заспiвали "електроннi мозки" хитромудрих обчислювальних апаратiв. За три години всi пiдготовчi роботи було закiнчено.
З дюз допомiжного ракетного лiтака вилетiло червоне полум'я, i "Ластiвка", мов курча вiд квочки, вiддiлилась вiд "Променя". З хвилину вона ще летiла паралельним курсом, потiм попрямувала до Квiнти. Своєю дорогою до Кварти пiшов i "Промiнь".
***
Хтось неделiкатно поторсав Мак-Гардi за плече:
- Прокинься нарештi, сплюхо! Проспиш царство небесне!
- Це ти, Грубер? Що трапилось? - злякано буркнув той спросоння. Може, вибухнула ще одна планета?
- Прокинься та послухай. Дивна рiч! Уяви собi: планета Кварта має такi ж умови життя, як i наша Земля. Хвилину тому я на власнi очi переконався в цьому бiля астротелевiзора. На планетi є суходiл i море, а знiмок свiдчить про гори та рослиннiсть. Увесь екiпаж торжествує. Свозилова запевняє, що на Квартi, цiлком iмовiрно, живуть вищi тварини, i не виключена можливiсть, що там ми зустрiнемось з людьми.
Мак-Гардi схопився з лiжка:
- Це б означало... це б означало, що ми незабаром досягнемо мети! Що наш план здiйсниться!.. А якої думки Краус? Ти вже розмовляв з ним?
Грубер махнув рукою:
- Спiває все тiєї ж. Атомнi вибухи на планетi Iкс та смерть Дiтрiхсона його так схвилювали, що я боюсь, аби вiн не вiдступив та не зрадив нас.
- Краще не заводь з ним таких розмов. З тебе поганий тактик, i ти занадто нерозважливий, - ще накличеш на нас бiду. Покладись у цьому на мене, я вже з ним зумiю порозумiтись... Говори тихiше, - стiни мають вуха, друже! - Мак-Гардi притулив вказiвний палець до губiв. - "Не кажи гоп, доки не перескочиш!" - як часто любить говорити Навратiл. Козирi на стiл тiльки тодi, коли настане слушний час. А з людьми Кварти ми ще не зустрiлись. Зрештою, навiть тодi ми не зможемо обiйтися без допомоги нашого екiпажу. Хай нам спочатку приготують грунт на Квартi.
- Це буде чудово! - не втримався Грубер i з насолодою прочесав обома руками свiтле кучеряве волосся. - Я завжди говорив, що ти справдi хороший дипломат. Навiщо нам вступати в бiй з планетою тiльки втрьох, коли нам у цьому зможе допомогти цiлий колектив здiбних людей? Коли ж матимемо все в жменi, легко з ними упораємось.
- Я вже сказав: не радiй завчасно. Життя на Квартi, можливо, буде таким важким, що ми з радiстю повернемось. А втрьох на Землю не добратись.
- Ну, гаразд, гаразд, - трохи охолов Грубер, але одразу ж знову схопив товариша за руку. - Ми повиннi скласти план наступу. Слухай. Припустiмо, що на Квартi зустрiнемось з людьми, якi перебувають на такому рiвнi розвитку, на якому були дикi племена в стародавнi вiки. Або ж, навпаки, з розвиненiшими за нас. Як у такому...
- Побачимо! - холодно перебив його Мак-Гардi.
- Зачекай! Нi, так не можна говорити! Необхiдно опрацювати точний план. Не покладайся на нагоду. Вже зараз слiд було б визначити, хто i якi функцiї виконуватиме в новому свiтi.
Мак-Гардi єхидно посмiхнувся, але промовчав.
- Гадаю, що тобi, при твоїй розсудливостi та спритностi, найкраще пасувала б роль прем'єр-мiнiстра. Просто ти керував би урядом, який ми складемо, зрозумiло, з представникiв народу Кварти. Саме так, як це робили нашi предки в минулому. Квартян перетворимо на покiрних рабiв трошки згодом...
- Раби? Фе, яке огидне слово! - посмiхнувся Мак-Гардi. - Навпаки, квартянам ми дамо повну свободу думки i дiї. Панувати можна i без цiєї брутальної системи. Коли американцi пiсля другої свiтової вiйни заволодiли половиною свiту, хiба вони говорили, що прийшли наказувати та експлуатувати? Навпаки, вони твердили, що несуть свободу й допомогу!.. Це, звичайно, питання тактики... Гiрше стоїть справа з твоїм уявленням про склад влади на Квартi. На твою думку, я повинен бути прем'єр-мiнiстром, а ти будеш королем або президентом, так? Ти не такий дурний, як здається. А що робитиме Краус?
- Я призначив би його мiнiстром внутрiшнiх та воєнних справ. Це буде важлива функцiя, бо за сталого миру панувати не вдасться. Людям на Квартi ми не повиннi надовго давати спокiй, iнакше вони об'єднаються та й дадуть нам чосу... "Divide et impera!" - Подiляй i владарюй!.. А потiм, рано чи пiзно настане хвилина, коли на Землi почнуть турбуватися про "Промiнь" i вирушать його шукати. Завдяки цьому ми одержимо ще один бойовий корабель, а можливо й кiлька, бо одним навряд чи вирушать у Всесвiт... Квартян познайомимо з нашою технiкою, навчимо їх виробляти зброю та водневi бомби, зробимо їх добрячими солдатами i, нарештi, повернемось з ними на Землю. Непiдготовлене, беззбройне людство пiдкоримо легко. Чи ти знаєш взагалi, що це означає? Ми станемо володарями двох сонячних систем! Хазяїнами всього Всесвiту!.. Визнаєш, що воєнний мiнiстр має в нас велике майбутнє?
- Красиво ти собi малюєш, приятелю! Все в тебе йде як по писаному: вже мало не почуваю себе прем'єр-мiнiстром i воджусь з якимись химерними людьми, пояснюю їм теорему Пiфагора i навчаю ремесел. А ти ласкаво даєш менi поради, - чисто як новоспечений президент!
- Ну, побачимо!
***
"Промiнь" наблизився до Кварти настiльки, що коричнево-зеленi материки та темно-блакитнi моря вже було видно неозброєним оком. Де-не-де їх вкривала густа запона хмар.
Навратiл i Северсон вивчали незнайому планету з допомогою сильних телескопiв. Бiльшу частину суходолу вкривали лiси. Узбережжя, скiльки сягало око, були пустельнi. Нiде анi найменшого слiду мiст чи будь-яких iнженерних споруд.
- Будемо сiдати на море? - запитав Северсон.
- На море? - Навратiл випростався i потер очi, втомленi тривалим спостереженням. - Гадаю, що краще зовсiм не сiдати.
- Чому?
- Пробачте, я висловився не досить точно. Звiсно, я за те, щоб приземлитись, але не "Променем". Корабель може зазнати катастрофи, i тодi важко буде повернутись на Землю. А лишатись тут робiнзонами - навряд чи варто.
- Отже, ви пропонуєте вiдвiдати Кварту допомiжним лiтаком, а "Промiнь" перетворити на штучний супутник планети?
- Саме так. Як ви пам'ятаєте, я передбачав це ще в проектi польоту. "Промiнь" буде зручною перехiдною станцiєю в безповiтряному просторi, звiдки в першу-лiпшу мить можна вирушити додому чи в дальшу подорож. Водночас вiн служитиме досконалою обсерваторiєю та радiоцентром, який, не зазнаючи атмосферних перешкод, пiдтримуватиме зв'язок з Землею. Словом, "одним махом кiлькох мух побивахом!".
- Блискуча iдея! - посмiхнувся Северсон.
- Але не оригiнальна.
- Отже, наказати Краусу, щоб вiн починав пiдготовку?
- Це залежить тiльки вiд вас! - Навратiл пiдморгнув по-змовницькому i поклав руку на плече Северсона. - Ви сьогоднi наш капiтан, на якого ми звiряємось.
Скоро по тому весь "Промiнь" ожив, як розворушений мурашник.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28